Звичайна гадюка

Reptilia → Squamata → Viperidae → Vipera → Vipera aspis

Vipera, Lipra, Üpega

Звичайна гадюка ( Vipera aspis ), яку часто бояться та мало знають, є найтиповішою отруйною змією пагорбових і гірських ландшафтів Лігурії.

Це міцна та компактна рептилія з кремезним тілом, коротким і помітним хвостом, чітко трикутною головою, добре відокремленою від шиї, і злегка піднятою мордою — риси, що відрізняють її від схожих видів.

Статевий диморфізм проявляється переважно у розмірах: дорослі самки досягають 65–75 см, тоді як самці рідко перевищують 65 см.

Дорсальні луски сильно кілеваті; очі мають вертикальну зіницю, що є типовою ознакою гадюк.

Забарвлення надзвичайно варіабельне: основний фон може бути сірим, коричневим або червонуватим, перетинається зигзагоподібною смугою на спині або поперечними смугами; трапляються також меланістичні (повністю чорні) особини. Черевце зазвичай темно-сіре або майже чорне, а у молодих особин кінчик хвоста часто жовтуватий або помаранчевий.

У західній Лігурії звичайна гадюка представлена підвидом Vipera aspis aspis, типовим для альпійських та передальпійських середовищ, і переважно зустрічається в пагорбових і гірських районах, на висотах від 300 м до близько 2 000 м над рівнем моря.

Рідкісна на узбережжі та в сильно урбанізованих місцевостях, має мозаїчний ареал із часто ізольованими популяціями.

У низинних районах трапляється спорадично, переважно в залишкових біотопах, руїнах і малозаселених зонах.

Віддає перевагу кам'янистим ділянкам, сухим лукам, узліссям змішаних лісів і галявинам, старим кам'яним мурам, чагарниковим зонам та екотональним смугам, де перехід між різними типами рослинності забезпечує як укриття, так і багату кормову базу.

Добре переносить значні коливання температур і широко використовує мікробіотопи з південним експозицією, особливо у сонячні години ранку та вечора.

Звичайна гадюка переважно активна вдень, але під час літньої спеки може бути сутінковою або нічною.

Виявляє територіальну поведінку і чудово маскується у навколишньому середовищі, що ускладнює її виявлення.

Вона полохлива і намагається уникати контакту з людиною, кусає лише у разі загрози або якщо на неї наступити.

Активність припадає на період з березня по жовтень, з зимовою сплячкою у підземних сховищах.

Розмноження відбувається навесні, вид живородний: кожна самка народжує 4–8 повністю сформованих малят у серпні–вересні, які відразу є самостійними та вже мають дієву отруту.

Харчування звичайної гадюки змінюється протягом життя: молоді особини поїдають переважно ящірок, дрібних гризунів і великих безхребетних, таких як прямокрилі або дощові черв'яки, тоді як дорослі полюють в основному на дрібних ссавців, ящірок і лише зрідка на дрібних птахів.

Гадюка регулює чисельність гризунів, сприяючи підтриманню балансу в сільських і природних екосистемах.

Основні загрози для виду в західній Лігурії включають знищення відповідних біотопів (бар'єри для розселення, урбанізація, інтенсивне сільське господарство), пожежі, систематичне знищення людиною, загибель на дорогах та ізоляцію популяцій через фрагментацію середовища.

Попри охорону національним законодавством, триває суспільний тиск через поширений страх і дезінформацію.

Отрута звичайної гадюки — це складна суміш ферментів, білків і токсинів, що переважно викликають геморагічні та некротичні ефекти; проте її небезпека часто переоцінюється: середня смертельна доза для здорової дорослої людини перевищує 50 мг, тоді як при укусі вводиться в середньому 10–20 мг.

У Лігурії летальні випадки надзвичайно рідкісні (<0,1%) і стосуються переважно вразливих осіб (діти, літні, алергіки або при багаторазових укусах).

Найпоширеніші симптоми — це сильний біль, набряк, місцеві зміни, а важкі системні ефекти трапляються рідко.

Лікування передбачає іммобілізацію ураженої ділянки, клінічне спостереження та, за необхідності, госпітальне введення протиотрути.

Накладання джгутів і спроби відсмоктування отрути не рекомендуються.

Варто підкреслити екологічну роль виду: регулюючи чисельність гризунів, звичайна гадюка є як важливим індикатором біорізноманіття, так і ключовим елементом екологічної рівноваги.

Знання й повага до цього виду є вирішальними для співіснування та збереження природного середовища; чинне законодавство забороняє знищення та відлов.