Emys orbicularis
Reptilia → Testudines → Cryptodira → Testudinoidea → Emydidae → Emys → Emys orbicularis
Bissa scurzoa
Панцир дорослих особин має майже еліптичну форму, тоді як у молодих черепах він більш округлий, коричневого кольору з незначними індивідуальними відмінностями, особливо помітними у самців (від червонувато-коричневого до темно-коричневого відтінку). Найбільші особини — це самки, які можуть досягати довжини до 14 см і ваги 550 г; самці не перевищують 12,5 см і 350 г.
Окрім розмірів, Emys orbicularis має ознаки, що дозволяють легко визначити стать:
Новонароджені Emys orbicularis , одні з найменших серед усіх черепах, важать близько 3 г. Вони мають темний пластрон і коричневий панцир, який з віком світлішає.
Європейська болотяна черепаха — єдиний представник родини Emydidae в Італії; її потенційний ареал охоплює більшу частину Європи, Північну Африку та Західну Азію.
В Італії вид має фрагментоване поширення, характерне для зникаючих видів; наразі вона більш-менш поширена лише в Паданській низовині та вздовж центрального узбережжя Тірренського моря.
У Лігурії, зокрема в районі Альбенга, до 1960–70-х років Emys orbicularis мала численні популяції. Однак осушення водно-болотних угідь, зміна русел річок, широке використання пестицидів і гербіцидів, а також вилов у природі призвели до поступового скорочення чисельності, настільки, що Андреотті (1994) дійшов висновку: «дослідження, проведені для Атласу, свідчать, що болотяна черепаха практично зникла в Лігурії, хоча поодинокі особини ще можуть зустрічатися в гирлі річки Чента».
Випадкова знахідка дорослої самки у 1995 році започаткувала дослідницький та охоронний проєкт, який завдяки співпраці різних установ дозволив виявити кілька ділянок із невеликими залишковими популяціями в провінції Савона та західній Лігурії. Вид зустрічається від рівня моря до приблизно 100 м над рівнем моря.
Особливі фенотипічні ознаки цих рідкісних екземплярів стали підставою для опису підвиду Emys orbicularis ingauna (Jesu, 2004).
У весняно-осінній період Emys orbicularis надає перевагу мілким водоймам (навіть тимчасовим), де вода швидко прогрівається, а середовище багате на підводну та прибережну рослинність (Typha angustifolia, Typha latifolia, Phragmites australis). У посушливий літній період черепаха переміщується до постійних водойм, але змушена конкурувати за їжу з рибами, переважно короповими (голавль, краснопірка, короп).
У районі Альбенга такі місця раніше займали значну частину території; сьогодні їх залишилося дуже мало, переважно це вторинні біотопи, що виникли на місці покинутих глиняних кар’єрів, штучних загат або повільних природних потоків у напівприродних умовах, де черепахи знайшли притулок.
Варто зазначити, що Emys orbicularis відсутня в місцях, які відвідують качки (Anatidae) та мартини (Laridae), ймовірно, через турбування або хижацтво з боку цих птахів, особливо щодо молодих особин.
Період активності в Лігурії починається у березні й закінчується в жовтні, коли настає зимова сплячка, яку черепаха проводить на мулистому дні водойм або біля поверхні води на занурених стеблах.
У період розмноження (з квітня по червень) самці спаровуються з кількома самками, які мають унікальну здатність зберігати життєздатність сперми в клоаці до 4–5 років.
Відкладання яєць відбувається з червня по липень; самка виходить з води, щоб знайти найкраще місце для відкладання 3–10 видовжених яєць (20 × 30 мм) з білою вапняною шкаралупою, викопуючи ямку глибиною до 15 см і зволожуючи ґрунт водою, яку виділяє зі спеціальних клоакальних мішків.
Вилуплення зазвичай відбувається через 80–90 днів; у Лігурії молоді черепахи зазвичай з’являються наприкінці вересня, але іноді можуть залишатися в гнізді до наступної весни, якщо вилуплення затримується.
У природі ці черепахи надзвичайно полохливі й обережні, що ускладнює їх безпосереднє спостереження; тому рекомендується використовувати бінокль.
Emys orbicularis — всеїдний хижак, який переважно живиться водними макробезхребетними (личинками ручайників, бабок, остракод), але може також поїдати ослаблену або вже загиблу рибу та амфібій.
Аналізи екскрементів показали поступове збільшення споживання рослинної їжі з віком, що свідчить про частковий перехід від м’ясоїдного раціону в молодому віці до більш всеїдного у дорослих особин.
Основні загрози для Emys orbicularis у природі пов’язані з хижацтвом яєць і молодих особин; серед хижаків багато ссавців (лисиці, борсуки, пацюки) та птахів (ворони, сойки, мартини).
Дорослі черепахи зазвичай захищені від хижаків завдяки кістковому панциру, обережній поведінці та швидкому зануренню у воду. Однак відомий випадок, коли дорослий самець був знайдений із травмами, ймовірно, завданими дикою свинею.
У Emys orbicularis , як і в більшості черепах, середня температура інкубації яєць визначає стать потомства: при температурах, що не перевищують 28 °C, переважають самці, а при вищих температурах народжуються переважно самки.
